Темрява

Кузаня

Так не хочу втрачати зорі, Забувать свіжий колір трави! Загубити всі барви, то горе... Тільки тьма. Ти собі уяви... Не побачу ні сонця, ні небо, Місяць з'явиться тільки у сні... Та хіба буду я кому треба, Коли згаснуть всі зору вогні? Я осліпну, мені так сказали, І нічого не можна зробить... В серці квіти навіки зів'яли, Ще не пізно почати цінить? Цілий світ, то незнані простори, Мій же скоро піде у пітьму... Ви цінуйте то море і гори, Ніби завтра довічно в тюрму. Скільки друзів залишиться поряд? Хто з них руку подасть у біді? Бо то зараз вони так говорять, Та не скажуть того ж і тоді... Серед темряви я заховаю, Тільки смуток і хмари тяжкі! Бо у серці назавжди я маю, Сонця промені світлі й легкі...

2019-05-11 07:55:36

Інші вірші поета

Без те Надзвичайні Аж до поки Авторе милий, Авторе любий

Інші поети

BON BON

@bon_bon_c0xu

Sp Sp

@sp123

Black Hole

@Black_Hole

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

9008

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1744