Неволя зі скла

Кузаня

Намалюю небо за гратами, Сьогодні неволя зі скла... Оброблена білими рамами, Не пускає людського тепла... Не пускає комфорту вулиці... Не пускає та просто жити! Скляні грати. А серце колеться. Залишається лише плити? Плити за напрямом часу? Ні, не часу! А суму неволі... Та невже, лиш від слів дитячих, Ви не бачите краси в всьому? Намалюю сьогодні небо, Завтра землю і квіти нові... Не сумуйте люди, бо треба, І в неволі лишаться живим. Кожен є за скляними гратами. Чи то дім, чи тюрма? Не знаю... А по стелі розкинулись зірочки. І в неволі, я волю маю! Знов малюю яскраве небо, Он той килим - сьогодні трава! То та може почує хто-небудь, Що й в неволі людина жива!

2020-04-26 11:41:33

Інші вірші поета

Ханахакі Не люби мене, будь ласка Сховок серця в таємниці душі: Останнє поличчя в 26 строфах Харакірі

Інші поети

Daisy Daisy

@daisy_daisy

Mac67

@Mac67

Dilekata

@DiLeKata

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12588

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2962