За тими днями, вечорами
Kruhitka Dobro
Так, мені дуже-дуже сумно За тими днями, вечорами. І хоч в душі в мене не людно Кого впускаю, лишається віками. Ти стояла на порозі, Не молила, не благала. Губи твої були в прозі, Щось тихенько написала Скільки болі, скільки туги – Читав, чи то намагався. Забилися сердечні дуги, Заболіло, розхвилювався. Чи то сині, чи то сірі – Я дивився в твої очі, Світилися в імлі Посеред темної ночі. Я впустив тебе бездумно, Може то була помилка. Вмить то весело, то сумно І душа стала нелегка. Летіли дні, вечори. Не просив і не благав, Не йшла під три чорти, Не виганяв і не тримав. Та все ж колись і десь пішла. І хоч в душі в мене не людно, Остання зоря ще не зійшла, Але мені дуже-дуже сумно.
2020-03-30 17:46:45
7
0
Інші вірші поета
Двічі я Вже не перший монолог Багряний цвіт Хоч ти не жива і не жила ніколи
Інші поети
رَيَان
@suicide_scum
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
5710
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9716