Дзиґарі
Kruhitka Dobro
Я сходинка, я твій маленький етап. На початку я тобі обіцяв, А в кінці... ох в кінці я твоє ім'я кляв! Знаю немає безвідмовного добра, Так само як суцільного зла, Є лише помилки та дурна пиха. Я хотів допомогти, чесно, Але не вмів напевно. Покохав тебе справді сильно І зовсім без вільно... Закохав тебе в мене й кинув, Обматюкав свої сили й випив. Знаю, що плакала, знаю кляла, Та в цьому геть не моя вина, Як і не твоя. Я також сльози пускав, Було боляче, сумно. Десь себе картав Ми були надто схожими для кохання, І дуже різними для любовного пізнання. Згодом усе стало на свої місця, Налагодили дзиґарі наші серця, Всі забули що було, Як то кажуть: «поболіло і пройшло» Сам цю пісню не люблю, Та чомусь про це пишу. Твій маленький етап.
2020-10-06 16:20:59
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Kruhitka Dobro
@Boanerge дякую😊
Відповісти
2020-10-06 16:49:24
1
Lelyana_ art
Неймовірно красиво 😌.
Відповісти
2020-10-06 17:03:15
1
Kruhitka Dobro
@Lelyana_ art 😁
Відповісти
2020-10-06 17:03:59
1
Інші вірші поета
Роздумки благуватого про війну Пісні чи вірші, любов чи кохання Нове звучання або роздумки Велика літера В
Інші поети
Serg Leon
@Serg_Leon
kply
@kply
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1599
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1314