Одноманіття
Кіра Орловська
Чому сумна питає І кліпає очима, Як ніби сам не знає, Що всьому він причина. Вже не дарує квітів, Не робить компліментів, Вже не єдина в світі, Без пристрасті моменти. Невже не бачить болю, В очах її блакитних, Він обіцяв їй долю Щасливих днів, а не одноманітних.
2021-04-13 09:47:22
7
0
Інші вірші поета
Рутина Може щось змінити? Жінка-богиня Ода моєму чоловіку
Інші поети
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3535
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16843