Зима свою явила першу силу

Andrii Katiuzhynskyi

Зима свою явила першу силу - Лежить на травах інею ранкове срібло, Мов білим полотном, рослини вкриті, А друзи кришталю загусли у повітрі. Але настане полудень - і потьмяніє білизна, І не одна на білім тлі проляже чорна борозна, Трава зазеленіє, квіти оживуть, І царювання осені ізнову повернуть.

2020-12-25 06:59:40

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Andrii Katiuzhynskyi

Дуже дякую!

Відповісти

2020-12-25 07:56:05

Подобається

Інші вірші поета

Камлаючий шаман Ода Торові Полотно зими Пам'яті одного поета

Інші поети

Arris

@Hoda_mohamed

Nik-chan

@nikchan

Princess Mwas

@princess_mwas

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2043

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2776