Тот чертов мир

Prys Nikоlay

Вот тонет мир будто в Пучине Как в неба синеве Как в дымке глаз И дыма облако качает Дыханием туда сюда на раз И волнами по телу брыжит Смывает небосводы океан Как море ленью злой колышит Отбившися от берега катамаран Как будто кто-то вынуждает Как поднимает донный ил С привычной ловкостью сжигает Твой фениксовый чертов мир И пристани огнем пылают И парус черный и флагшток Корсар в недоуменье поднимает Пылающий щенячий взор Горит вода смолой фитильной Пылает соль, как скипидар Мороз по кожам от такой коптильни И взор перед сожжением как дар А ты иди. Иди не глядя. О что тебе то море, и тот мир Ты вечная весна в своем наряде Тобой любуясь в стильном граде Весь мир в отчаяньи застыл . Весь чертовой вселенной угол Что был тобой пренебрежен Забывшись в предвкушеньи и потугах Грядет. Сожжен. Безумен. Окровавлен. Зол

2018-10-15 17:40:01

Інші вірші поета

То щастя радість Най прийде все Научи. Про час, і відстань, і любов.

Інші поети

Michael Mayrain

@Michael_Mayrain

Лео Лея

@lesya_yurp

Natalochka

@Nata_Natochka

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1365

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4549