Завершивши заняття Давид почув знайомий рингтон, навіть не подивившись номер абонента прийняв дзвінок:
- І що ти мені хочеш розповісти? Де пожежа? – посміхаючись поцікавився він в абонента
- І тобі привіт, я також радий тебе чути та що у тебе все гаразд — не забарились з відповіддю
- Малий, не бузи, що треба?
- Тричі ха-ха на тебе, я вже вище тебе на півтори голови й ширше також, а
ти «малий»! - засміявся молодший брат – Та я ось чому дзвоню, можна заїду до тебе на вихідних з ночівлею?
- У клуб зібрався?
- Ага, ну так можна?
- Гаразд, приїзди.
Поклавши слухавку Давид ще деякий час посміхався, адже Марік, молодший на 7 років брат завжди був такий дуже активним і життєрадісним. Інколи навіть занадто за що їм у дитинстві часто «прилітало» від батьків тому, що Давид прикривав діяльність молодшого. Перебуваючи у власних думках чоловік дійшов до власного кабінету й увімкнув ноутбук для перегляду пошти. Перегляд пошти не зайняв багато часу і він вже збирався її закривати, аж раптом його погляд привернув останній надісланий лист без електронної адреси відправника, розкрив його і перестав посміхатися:
«Шановний Давид Маркович! Я мама студента вашого факультету, звертаюсь до Вас з проханням, розібратися з ситуацією яка виникла між викладачем Маєю Олександрівною і моїм сином. Мая Олександрівна намагалась отримати від мого сина грошову винагороду 2000 гривень за «пропущенні» заняття. З міркування безпечного навчання мого сина прізвище хочу залишити анонімним.»
«Що це ще за херня?» - знервовано подумав Давид
- Вероніка Павлівна — звернувся до секретаря, подивіться, будь ласка, на розклад Маї Олександрівни, у неї є ще заняття сьогодні?
-Зараз, хвилинку — відповіла секретар — зараз закінчується останнє
-Добре дякую!
Взявши телефон натис на виклик
-Алло! – відповіла Мая
-Привіт, зайди до мене коли закінчаться заняття – трохи різко сказав Давид і поклав слухавку.
-Добре …відповіла Мая слухаючи короткі гудки.