Пролог
ГЛАВА 1. МАЯ
ГЛАВА 2. МАЯ. ЗУСТРІЧ НА ЗУПИНЦІ.
ГЛАВА 3. ДАВИД
ГЛАВА 4. МАЯ
ГЛАВА 5. ДАВИД
ГЛАВА 6. МАЯ
ГЛАВА 7. ДАВИД
ГЛАВА 8. МАЯ
ГЛАВА 9. ДАВИД. НОВА ЗУСТРІЧ
ГЛАВА 10. МАЯ
ГЛАВА 11. ДАВИД І МАЯ
ГЛАВА 12. ДАВИД І МАЯ. ВСЕ ТАЄМНЕ ВСПЛИВАЄ НАЗОВНІ
ГЛАВА 13. ДАВИД І МАЯ. МІСЦЕ ЗУСТРІЧІ ЗМІНИТИ НЕ МОЖНА
ГЛАВА 14. Мая +Мара
ГЛАВА 15. МАЯ +МАРА. ДІВЧАТКА ВОНИ ТАКІ ДІВЧАТКА. ВИПАДОК З ВІВЦЯМИ
ГЛАВА 16. ДАВИД. ЗУСТРІЧ НА ТРАНСПОРТНІЙ ЗУПИНЦІ.
ГЛАВА 17 МАЯ. І ВАМ ДОБРОГО РАНКУ ДАВИД МАРКОВИЧ.
ГЛАВА 18. ДАВИД. МИ ЛИШЕ КОЛЕГИ?
ГЛАВА 19. МАЯ. СПЛЯЧА КРАСУНЯ.
ГЛАВА 20. МАЯ. СНИ І РЕАЛЬНІСТЬ.
ГЛАВА 21. ДАВИД. СВЯТО -ВДАЛИЙ МОМЕНТ
ГЛАВА 22. МАЯ. КОЛИ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ СВЯТО ЗОВСІМ НЕ СУМНЕ.
ГЛАВА 23. ДАВИД
ГЛАВА 24 МАЯ
ГЛАВА 25. МАЯ.ПОЦІЛУНОК ЦЕ ЛИШЕ ПОЦІЛУНОК
ГЛАВА 26. Давид
ГЛАВА 27. МАЯ. ПОЇЗДКА ДОДОМУ
ГЛАВА 28. МАЯ І ДАВИД. І ЩО ДАЛІ?
ГЛАВА 29. ЧОМУ ВСЕ ТАК?
ГЛАВА 30. МАЯ І ДАВИД. РАНОК У МІСТІ.
ГЛАВА 31.МАЯ. СЛУЖБОВИЙ РОМАН
ГЛАВА 32. МАЯ І ДАВИД. ПРАВДА ЧИ ДІЯ?
ГЛАВА 33.МАЯ
ГЛАВА 34. ПОМСТА –СТРАВА ЯКА ПОДАЄТЬСЯ ХОЛОДНОЮ
ГЛАВА 35.ДАВИД . КОХАННЯ І РОБОТА
ГЛАВА 36. МАЯ
ГЛАВА 37. МАЯ. БИТИСЯ ЧИ МИРИТИСЯ?
ГЛАВА 38. МАЯ І ДАВИД
ГЛАВА 18. ДАВИД. МИ ЛИШЕ КОЛЕГИ?

Мая, приховуючи свою реакцію на свого начальника схрестила руки на грудях. Цей рух вийшов природним, але Давид помітив її реакцію і «мурахи» якими вкрилась її шкіра. «Ну й ну! Дорослі ж люди, а поводимось, як школярі у першому класі, чесне слово!!»- подумав про себе Давид і не зміг утримати посмішку яка мимовільно з’явилась на вустах

- Ого, а ви, виявляється вмієте так посміхатись!- почув здивований голос Маї скрізь свої думки Давид.

- А я що не людина по твоєму ? – посміхаючись звернувся до жінки.

-Ні, звісно ж, ви людина, але я ще не бачила як ви посміхаєтесь, вибачте — відповіла Мая і посміхнулась.

- Мая, а я вважав що після наших посиденьок у кафе ми сміливо можемо перейти на ти. Тобі так не здається ?

- Давид Маркович- насупив брови звернулась Мая — я не хочу вас образити, але ми працюємо у не надто великому, жіночому колективі. Мені здається що буде не дуже етично звертатися друг до друга на ти на роботі.

Відповіддю на її серйозне звернення був …сміх, ні навіть не сміх — гогіт.

-Мая….Олександрівна – просміявшись продовжив розмову Давид — пробач..те моє безтактне запитання, але скільки вам років, щоб перейматися можливими плітками, а особливо звертати на них увагу??? Ну чесно!!!

- Так, ваше питання безтактне, я не соромлюсь свого віку, мені 34, але мені подобається моя робота та заробітна плата і я не планую її змінювати. Тому давайте все ж таки залишимося колегами  — відповіла Мая.

«Дааа, здається просто зовсім не буде! Це ж скільки ж у неї «тарганів» у голові?! Але так навіть цікавіше, отже будем витравлювати їх!! »-подумав Давид.

«Мда, Мая оце ляпнула так ляпнула! Вітаємо на програмі «Хто найтупіший?» і приз за перше місце у номінації — та ще дурепа з «тарганами» у голові отримує Мая Солодова! Правий Давид(так уже певний час Мая зверталась подумки до колеги), ти зріла жінка, а верзеш казна-що!!! Ти живеш у 21 столітті, що ти мелеш ?! Ніби-то і справді від того що ви будете звертатися друг до друга на ім'я, це нормально у колективі, до того ж вікова різниця вам це дозволяє! І що тобі до твоїх колег і тим паче пліток!!»-подумки ляснула себе по лобі Мая.

Так непомітно перебуваючи у власних думках і доїхали до місця роботи. Для кожного розпочався робочий день зі своїми проблемами та справами. 

© РИНА КІ,
книга «Маленька дівчинка в мені».
ГЛАВА 19. МАЯ. СПЛЯЧА КРАСУНЯ.
Коментарі