Ранок поступово розфарбовував нічне небо яскравими фарбами змішуючи їх у дивовижні відтінки. На горизонті з’явились перші проміння сонечка і вранішні пташки почали наспівувати свої вітальні пісні. Спостерігаючи за всім цим дійством з балкона звичайної багатоповерхівки Людина гірко посміхаючись задумалась над питанням: «Чому все так не справедливо ? Чому одним все легко дістається, тільки треба захотіти, а іншим все життя одні перепони?» В цей момент Людина ненавиділа все: своє життя, своє відображення в дзеркалі, свою безталанність, свою роботу, своїх колег, особливо тих які досягали успіхів.
-Нічого, скоро все зміниться, всі отримають чого варті. Так просто не буде, але мені не звикати долати труднощі – прошепотіла Людина і почала збиратись на роботу, яку вже почала люто ненавидіти.