Оптимізм
Світ пронизаний іклами ненависті,
В кожнім слові ховається злість.
Брудне серце купається в зависті,
Доброта тут - найгірший гість.
Ти копаєш могилу для зрадника,
Думаєш, що робиш добро.
Але озернись, ховаєш бо праведника.
Заплутався вщент: де добро є, де зло.
Чи не забагато негативу для людини,
Яка в житті що й робить - дарує оптимізм?
Ніколи і нікого не кляла, не зводила вона ще до могили.
Чи "радість" тут - тотожність до "архаїзм"?
Й світло - лиш оптимізм.
Що ще, крім нього, несе добро?
Повністю він компенсує егоїзм,
Котрий б'є серце, наче долото.
І що б не готувало тобі життя,
Важливо пам'ятати єдині речі:
Добром скоєне не прагне каяття,
А серцем - не вимагає втечі.
Посмішкою пройшовши повз печаль,
Побачить можна два лиш серця:
Або суцільної злості неконтрольована вуаль,
Або, у відповідь, радості безсмертя.
Ти живеш вогнем, вогнем "сьогодні",
І якщо кохаєш - зсередини палай!
Але як відчуваєш холодний стукіт серця,
Не спиняйся - посмішкою тепер ти вибухай!
2019-09-11 20:14:14
5
2