Нескореним
Андрій Сидорець
Біль наскрізь переплетений з печаллю, Це не життя - одне лиш існування. І серед дерев, пороблених зі сталі Стирчать ракети, охоплені мовчанням. І нехай в блаженному незнáнні Живуть раби, пишаючись кайданом. А я піду на Схід, на черговé завдання: Визволяти все, що зрощене обманом. Колись, мабуть, забудуться ці кадри, Котрі мов вийшли із книжок фантастів: Там перевернуті, згорівші танки, І ріки крові виблискують контрасти. Та я незламний, в моїй кровí - Майдан, Об нас Кістлява кóсу розтрощила. А завдання те ж - звільнитись від кайдан, І побачить в небі волю жовто-синю.
2023-03-10 14:08:00
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Гарно і патріотично. Навряд чи забудуться ті "кадри". Хіба що, трохи притупляться відчуття.
Відповісти
2023-03-10 14:24:15
1
Інші вірші поета
Може, все ж? Нізвідки в нікуди Сповідь почуттів Боюсь я прийнятим до тебе бути...
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3873
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5001