Постріл

Юлія Ципляк

Вдих. Видих. Постріл. Пряме попадання в постіль, У спокій, у мир, підсвідомість. Непрохані стукають гості У двері. За ними нікого. Хтось вистрелив. Клич допомогу! Вдих, видих Останній чи перший? Ця куля під шкірою в тілі, Ця куля під ребрами в серці, Вона між тканиною в дірці. Вдих-видих. Ти вмер/народився? Зі страхом застигло обличчя. Пече полином піднебіння. Металом у роті спинився Біль, розпач і слово «людина», Яка виживає не вперше, Яка й далі дихає, вмерши. Вдих-видих Останній чи перший? Не час бути членом завершень! Не час будувати некрополь. Хай кожен з тих, хто не второпав Побачить незламність, хоробрість. Не йди в бездіяльність, натомість Живи! Нехай вдих буде кволим, Але переможним і повним! 15.10.2022

2022-11-23 18:09:56

Інші вірші поета

Її ім’я Пустеля Твердь Hic jacet

Інші поети

Cristi Cristi

@cristi_sanchez

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Aleksandr Bilogura

@Volter_

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

10229

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4791