Considerações Finais

João Ninguém

Abra sua mente E esqueça os seres incompetentes, pessoas se movem mais rápido que carros em uma avenida, sagradas vidas perdidas nas rodovias e eu não vi ninguém falar, e os que vivem em baixo do viadutos onde está os projetos do governo pra isso,bolsa para sustentar sistemas falidos, ideias de homens perdidos conquistam o mundo, com seu sorriso ou com sua grana,agradeça por não ter ainda vendido sua alma para o mundo, em busca de sucesso vemos progresso, acusações em júri sem ideias para o progressão da nação apenas os júri que tem direitos privilegiados essa e a ideia falsa que criamos para cada um tem seus méritos. 04/09/18 7:51PM

2018-09-04 22:52:08

Інші вірші поета

Eu sou louco I summarized the people/English Propósito Renovar

Інші поети

Airad

@dassha

Kim Yunlee

@kim_yun_lee

EmmaGolfild

@EmmaGolfild

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1211

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1994