До рідного.
Чи то море в мені розливається Чи гаряча лава замість крові Чи то серце на хрест розпинається І годинник мов відлік у скроні. Чи існує десь більше кохання Бо від миру бачила крихти Оживає душа в порятунку Коли чує те тяжке зітхання. Чи могла б заспівати мов янгол Якби дуже того забажала І чи згине від того диявол нещасть Я не знаю, і знати не хочу Але знаю, нічого б не мала Якби сильно тебе не кохала.
2018-05-11 20:59:11
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2238
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4992