До моєї людини.
Де ти існуєш? Чи є в тому світі сонце й любов? Чи є там життя, я хочу спитати, Чи там тільки дощ, сльози і кров І зламаним тілом небо тримати. Чи там твої думи камінням на плечі Чи серце криваве немов тільки з печі, Чи станеться край той злості, питаю, Й кричу я, і б'юся, додолу злітаю, Щоночi схиляюсь лицем до долонь І руки свої як твої уявляю, Є сила зцілити тяжкі наші душі Якщо ти захочеш, я зможу, я знаю.
2019-08-16 17:44:51
4
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1672
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3228