Усі мої вірші тобі
Пишу любовні вірші тому, кого вже й не пам'ятаю.
Тому, хто й сам про мене вже забув давно.
Чому ж тоді я знову обираю,
Своєю музою, натхненням лиш його?
Я вже не пригадаю тих очей блакить,
Волосся перламутрів переливи,
Спокійний голос, ніжні губи,
Й до болю в серці сльози, наче зливи.
Не пам'ятаю геть його високий зріст,
Як на руках носив, як обіймав,
І аромат той незабутньо особливий,
Що залишався як слід від помади на речах.
Забула все, що колись говорив про мене,
Всі компліменти, погляди, усі дрібниці,
Усе це десь далеко в розумі моєму
Поховано в запиленому ящику на верхній полиці.
Тоді чому ж я обираю своєю музою,
натхненням лиш його?
Коли давно забула й знову не згадаю,
Його очей блакить, волосся перламутр,
Гарячий погляд, мрії і здобутки,
І все, що за руки пройшли лише удвох.
Можливо, через те, що в пам'яті досі плекаю,
І як би не хотіла не зможу забуть.
2023-02-03 10:49:32
2
0