Мій ворон

Яна Гаращук

Я бачила як темний ворон помирав. Я бачила як мучився щосили. Я бачила як голову ламав, і бачила ті сили, які ворона скосили. Я бачила як він страждав. Я бачила як помирав щоденно. Я бачила усе й не помогла. У смерті ворона я теж частково винна. Я бачила як він вставав щоранку. Я бачила як каву пив щодня. Я бачила як він себе карав, І знала, що його врятує лиш вона. Я бачила як ворон був щасливим, Я бачила його, коли літати вмів, Я бачила і мріяла трохи побути з ним. Я бачила, як її ворон кохав, Я бачила як користалась вона цим. Я бачила й ніяк не помогла, Лиш тихо заздрила, була ніким. Я бачила, як чорний ворон помирав. В один момент він став прозорим, як сльоза, Він її так палко кохав. Я бачила це і врятувати не змогла.

2023-01-28 22:05:12

1

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

3243

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

6014