Казка із назвою "Кохання"
Розбились об берег пекучі всі хвилі, Пішли життя хвилини жахливі, Зів'яли ті квіти, що здавалися милі, Залишились дні такі неквапливі. Зламалась фортеця, хоч будувалась щосили, Руйнується й світу картини красиві. Будувати щось нове - це так надоїло, Ламаючись знову.. і знову безсилим. Тепер все минуле уже неважливе, Хоча й забути його треба сили... І гасне вогник, але згорають всі мрії, Засохли краплини моєї надії... Цей вірш - це не крик, це просто благання Згасити майбутнього всі сподівання. Все, досить - втомився, я довго чекав Любові не буде, а сум - ідеал... ©НімаХ 21.04.2017
2019-08-12 10:42:17
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Влад Нимах
дякую🐾🐾😌
Відповісти
2019-08-12 10:57:50
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2839
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4077