Мовчання крик
Helen Roo
І знов доводиться кричати, Лиш так вдається біль перенести. Так треба не програти, а встояти, Нема ж кому вперед мене вести. Нема кому подати руку допомоги, Підтримати в моментах, де слаба, Коли вже наче на краю дороги Й безвиходних обставин я раба. Ніхто не знає серця й думок голос, Не знають як не сплю я по ночам. Закрита в собі, я - не нічний лотос, Немає відпочинку і очам. В пітьмі життя не можу відчинити Душі своєї для навколишніх людей. Її зуміють й поглядом розбити, Тому тримаю далі від чужих очей. Я збережу в собі переживання Й від вух людей, що мріють усе знати Від непорозумінь я збережу мовчання Не змушу їх вуста все далі передати. Доводиться кричати серед ночі, Та тихо, що і мовчання голосніше, Виходить крик водою через очі І на душі стає все тихше і простіше. 20.01.20
2020-07-24 01:03:02
5
0
Інші вірші поета
Тобі, Христос, хвалу хочу віддати Вільний політ Далі
Інші поети
Eiffel
@Miss_Eiffel
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9442
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16952