Цвинтар законів чужих

Генрі крадієць сенсу

Я руйнував Минуле Я руйнував Години Я руйнував Секунди Я руйнував Хвилини Все що старе - незгарбне Все що наївне - зле Борюся з простором темним У моїй пустій душі Хтось скаже: "Ти - невдосконалість Ти скарга до мого закону Закону справжнього людства Де щастя живе цвинтарями Могилой законів чужих" Хтось скаже... та я не слуха Не слуха чужих законів Яким відповідний я бути В фантазіях цвинтарів Загиблой душі та мрій... Я руйнував Минуле Я руйнував Години Я руйнував Секунди Я руйнував Хвилини Спи, моя дитина Несправжньой думки, Спи. Час за секундою хвилей. Я більш не рахую години... Написано: у голоді блукаючих очей 1983 року Місто для спектаклю: бетонна площадка біля пляжу Знайдено: питання Поховати: у кишеню старого дідусевого пальто Сенс: я вклав сенс і заплакав від болю та щастя, що вірш завершено.

2022-12-27 15:43:24

4

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сандра Мей

Сильно, сумно, неймовірно. ( від прочитаного сильний захват.)

Відповісти

2022-12-27 15:46:20

1

Генрі крадієць сенсу

@Сандра Мей дякую, дуже приємно ♡°•

Відповісти

2022-12-27 15:51:20

1

Генрі крадієць сенсу

дякую ♡°•

Відповісти

2022-12-27 16:25:27

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12418

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13279