Цвинтар законів чужих
Генрі крадієць сенсу
Я руйнував Минуле Я руйнував Години Я руйнував Секунди Я руйнував Хвилини Все що старе - незгарбне Все що наївне - зле Борюся з простором темним У моїй пустій душі Хтось скаже: "Ти - невдосконалість Ти скарга до мого закону Закону справжнього людства Де щастя живе цвинтарями Могилой законів чужих" Хтось скаже... та я не слуха Не слуха чужих законів Яким відповідний я бути В фантазіях цвинтарів Загиблой душі та мрій... Я руйнував Минуле Я руйнував Години Я руйнував Секунди Я руйнував Хвилини Спи, моя дитина Несправжньой думки, Спи. Час за секундою хвилей. Я більш не рахую години... Написано: у голоді блукаючих очей 1983 року Місто для спектаклю: бетонна площадка біля пляжу Знайдено: питання Поховати: у кишеню старого дідусевого пальто Сенс: я вклав сенс і заплакав від болю та щастя, що вірш завершено.
2022-12-27 15:43:24
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Сильно, сумно, неймовірно. ( від прочитаного сильний захват.)
Відповісти
2022-12-27 15:46:20
1
Генрі крадієць сенсу
@Сандра Мей дякую, дуже приємно ♡°•
Відповісти
2022-12-27 15:51:20
1
Генрі крадієць сенсу
дякую ♡°•
Відповісти
2022-12-27 16:25:27
Подобається
Інші вірші поета
Один Осінь Божевілля Павук Алексій Миколаївич (диалог у ванній кімнаті)
Інші поети
Veronika Gold
@Goldenbum
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12279
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2380