Птахи (люди котрі краще за людей)
А що якщо птахи мріють стати людьми? По землі ходити, страждати що людьми народились вони. Пити воду з стакану зранку, та дивиться на зиму в вікно. Міркувати що треба хлібу, і що грошей зовсім нема. Їм бажається вивпити каву, коли лікар заборонив. Їм так лихо від того людства, але треба якась тай жити. Вони дивляться, ранком світає - сонце стукає у вікно. І таке бажання літати - але мозок каже, що ні. Ти людина, ти пам'ятаєш? Ти знаєш про це чи ні? Треба йти кудись та страждати - бо нема в тебе крил, нема. Пташки мріють про щось, можливо. А можливо не мріють зовсім... пташка буде кращей людиной, ніж сама по собі людина. Я люблю малювати картинки. Я хотів малювати вірша. Але чомусь вийшли літери. Що я зробив не так? Для кого вірш: для того, хто прочитає, та не буде знати що казати про цей вірш, бо він занадто дурний. Від кого вірш: від людини, яка уявляє себе людиной, та на самом ділі чи пляма від кави котру лікар заборонив, чи звичайна ржава скріпка. Чому саме: бо я дуже хочу мистецтва та все що в мене є це подорож до автобусної зупинки. Курити заборонено. Прохід через метро. Мистецтво заборонено. Людство заборонено. Не можна грати в кіно, діти! Зупинка.
2023-01-04 11:12:04
3
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6214
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5556