Нема кінця моїм коханням
Нема кінця моїм коханням... У ваші чорні, карі очі! Здавалось - літера і крапка... І вірш завершений - забув. Забув про ноти і сонати, Забув про літо і вчора... Але приходить нам на зміну Зима, Весна, І тихий біль! Шепоче шелестінням моря! І місяць спів хова у вікна! Абсурд - казали... Знав - це сон! Я в ньому авангардне "соль"! Квіти! Квіти моя душа! Лети за зграями вітрів! І над хатами пролуна, Мій голубиний спів... Кричи! Полюй за весной слабкой! Вона втекти... Чи сенс буття? Нема кінця моїм коханням... У ваші чорні, карі очі!
2024-04-09 12:43:36
4
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3508
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2438