Вірші
Чай
Одного разу, в одній країні, дивній нам від України.
Де ходять все слони.
Один такий нероба се захотів трави
Вхопив своїм він хоботом якогось будяка і здався зовсім кислим він гіркішого нема.
Та як жбурне в калюжу, це зілля не смачне
Махне хвостам, та далі він піде
А поблизу калюжі, ріс собі тросник
Він був такий солодкий і дуже вабив бджіл
А в там краю спекотно, неначе в казані
Ось і в калюжі, теж, зварився той напій
Побачать сеє люди, прийде їм до душі
Прославили той напій на всі околиці
Ходили слухи світом, що десь є чудо чай
Й лікує він, як ліки і смак його безмовно, що кращого нема
Усім хотілось чаєм запАстись про запас
Один звичайний хлопець
Се юний наш козак
Так захотів Колумбом себе поназивать
І вирушив у путь він, далеко від сім'ї
Всі так переживали і ставили свічки
А той хлопчак сміливий
Хитренько проміняв, се жменьку, того, чаю на добрий шмат свині, який з собою в банці, засолений приніс.
А скільки ж було щастя, он там на чужині.
"Я маю ліки від усіх напастів!"- кричав юнак усім
Приїхав в Україну
Тож розповів про чай
Що все село, як в церкву, до його сі прийшло
А він давай шаманить, в такому амплуа, готує се те зілля неначе відьма та.
Народ і вже злякався, що може хто вселивсь, але й раптом, зілля- це, зможе ізцелить
І дав юначе тату, своєму, цей напій
Якого мучать ноги й не може він ходить
Як посмакує тато, цей чудо чай чудний, тай скаже: " Воно не ліпше м'яти і нашой бузини. Ти ліпше мені сину молоко внеси"
Не зрозуміли, зовсім, напою наш народ, але сміялись довго аж надривали рот
Злило те юнАка, та може, хай би хни!
Проте були цікаві в країні тій слони
Можливо, вихвалятись не завжди добре тим, чого не знаєш добре. Тай думки, ти не маєш, чи прийде смаки. Але ти не здавайся, не бійсь шукать нове, бо може, років через 200 теє в моді вже буде))
2
0
318
У світі повному фемінізму
У світі повному фемінізму
Жінки стають жінками
Коли дозволяють чоловікам бути чоловіками
Коли ролі чужі на себе не переймають
І за стереотипи це не вважають
Просто так склалося історично, природньо та навіть біологічно
Не може жінка підійняти камінь
З себе розміром просто руками
А чоловік не зможе народити диво
І це звучить зовсім не зрадливо
Така вже гармонія світу
Ніжні долоні тримають щастя
За ними плечі оберігаючі від напастя
Звичайно таке не завжди буває
Але ж це залежить від того хто дозволяє.
Безумовно ми рівні
Дискусій багато, на тему цю можна мільйон підійняти
Лиш щастя від цього чомусь не зібрати
Давайте любові і дітям дамо всесвітом керувати
Не забувайте своїй мамі від внуків привіт передавати
2
0
272
Ці безсонні ночі
Люблю дивитись як спить місто
Дрімає солодко в ночі
Лиш жаби й солов'їна розказують вірші свої
Скриплять дерева і жужать чомусь дроти
Дикі качки літають наче кажани
А повний Місяць - злодій темряву хова у мішок
І сивий вітер зорі все запрошує в танок
Закохані роси цілунків просять
Даруючи сльози юній траві
Тюльпани ховаються від морозів які ледь помітні маленькій бджолі
Чомусь заспівати так хочеться вголос!
Але вже сплять навіть коти
Не хочу це щастя ламати власноруч
Піду я напевно ловити сни..
08.05.2019
00:50
4
0
356
Порада/ Сам собі маріонетка.
Що ти хочеш почути від рифм моїх не завзятих?!
Запозичити щастя, не вийде!
Вже досить брехати...
Не диктують закони, що потрібно нам всім робити.
Всі ми просто чиїсь герої
Хоч самі обираєм як жити...
03.05.2019
22:22
4
0
321
Цитата
Письменники розкидають світ на цитати
Вони можуть кожного цим зламати
Розбити стіну стереотипів різними фарбами розмалювати
Що потім кожен хоче ними владорювати
Розумним здаватись говорячи в риму
Повчаючи цим маленьку дитину
Нехай сенси не завжди ми розуміємо правильно
Але з модою завжди в ногу ідемо
Бідний Кант перевернеться у сні вічному
Коли кидаються його фразами і вічі заливають горілкою
Коли нецензурою перефразовуючи вічне
На світі вмирає щось живе, що на папері писане
Давай поставимо заборону і випустимо нові закони
Тих хто цитату забув взяти у лапкИ, назвати автор чи доставив свої крапки
Будемо посилати у лагері "Циатральні"
Науку започаткуємо цитатологію
Можливо хоч тоді знайдемо логіку?
13.04.2019
4
0
340
Кого вина?
Затихо крикнула душа
Загучно серце стукотіло
Кидалися м'ячі-слова
До тебе в очі залетіли
Хто б'є мечем не видних рим?
Хто колить шпагою довіру?
Все краплі крові доліта
Що залишать чужу провину...
01.04.2019
2
0
486
Спогад
Сон, примарна, дивний спогад
Холод, стріха, стукіт, грім
Сяйно, місяць, шорох, морось
Вітер, кроки, побратим
Блискавиця, страх, мерцання
Видих, подих, стукіт, шум
Умикач, друг, чекання
Кава, чай і знову шум
Кіт, всміхання, регіт, хохіт
Тиша, краплі, вітра спів
Мрії, спогади, обійми
Тумба, біль, мізинець, крик
Знову регіт, руки, плечі
Муркіт, ковдра,тепло, сон
Капотіння, схід, світанок
Вікно, промінь,світло, тінь
Сон ще сходити не хоче
Спогад залишився в нім
4
2
363
Височінь
Вітер несе нам запах весни
Вітер несе нам привіти небесні
Бризи моря й холодні сніги
Та сльози чиїсь гротескні
Кожен з нас хоч раз у житті
Хотів стати птахом
Та злетіти вись до небес
Постукати тихо у двері
Та спитати: "Чи хтось там живе?"
І глянути, хоч одним оком
Чи справді там ангели є
Які немов ненароком
Торкнуться легенько крилом
Аби подивитись на втіху, на жалість чи може, на страх...
Він знає, що ми лише діти
Чукаючі вірний шлях
3
0
371
Майбутньому
Давай закриєм штори
Запалимо свічки
І будемо дивитись як вогник мерехтить
Ми будем слухать шум закоханих доріг
Та чути подих серця, що поруч стукотить
Розглянем танець тіні
Що тихо на стіні
Малює наші мрії
Щасливі, як завжди))
03.02.2019
7
0
503
Ранок
Сяйво сонця сходить тихо
Незабаром вже світа
По під брід оленів сімка
Із водою вихваля
Жайворон щебоче стрімко
Закололо їжака
Білочка сміється нишком і горішками кида
Борсучок борсучить носа
Коли вишеньки збира
Мала крапелька збудила нам старого ховраха
Закричить та запищить він
І розбуде всенький ліс
Сонце встало
Прокидався вже і ти керпатий ніс.
3
0
560
Диво
Люди люблять фантазувати
Вони люблять мріяти
У хмарах літати
Загадати бажання коли падають зорі
Чи кинути монетку у море
Потерти комусь носа на щастя
Зо п'ять пелюсток в бузку шукати
Збирають молоду конюшину
В трамваї шукають квиточки щасливі
Мрії загадують свічки задувши
А як повезе то пальці загнувши
Чекають своїх хвилини слави
Бо хочуть піднятися вони на лаври
І звідти побачити єдинорога, коника- горбунця, фею чи гнома
І скільки б років тобі не було
Чекаєш Діда Мороза ти все одно
Під подушкою привіт Миколая
Святого в якого ти навіть віри не маєш
Але ж все чекаєш завжди чекаєш
Як би ж то із неба диво впало
Та чудо своє подарувало
Паличку чарівну, скриньку зі скарбами, дзеркальне магічне чи Джина просто в лампі
Ми любимо коли є надія
Навіть мізерня тай геть божевільня
Нам легше жити у щось дивне вірючи
Та в погоні буденній мрії дитячі здійснювати.
4
1
457
Зоря
Тобі напевно подобається
Коли вона гола читає віршІ
І в тмі місяця
Занурює тебе до весни?
Холодне сяйво зігріває
Старі спогади виринають у пам'яті
А руки згадують контури
Фігури тобою придуманої
Напевно вона із галактики
Обвіяна зоряним вітром
Читає і тебе більш не згадує
Не допоможуть тобі в цьому титри
Голос її розвивається
Чує кожен її слова
Вона всюди, вона цим пишається
Як не впаде, буде твоя...
5
2
494
О вітре!
О вітре!
Ти любиш співать у водойм
На вершині гори свистиш
Ідеш завжди поруч зі мною
За руку мене вхопивш
Шепочеш вустами своїми
Ти ніжні мені вірші
Про судьби, про долі, про віри
І вдень, і вночі гомониш
Ти любиш співать колискові народженим щойно словам
Чаклуєш танком загадковим
Який вибиває такт
Творцям, що не мають слуху
Митцям, що не мають рук
О вітре! З тобою розлука...
О вітре! З тобою путь
Ти бачив усі покоління
Ти знаєш усіх людей
І тільки тобі можна вірить не приховуючи ідей...
3
0
517
