Спогад
Альона Франчук
Сон, примарна, дивний спогад Холод, стріха, стукіт, грім Сяйно, місяць, шорох, морось Вітер, кроки, побратим Блискавиця, страх, мерцання Видих, подих, стукіт, шум Умикач, друг, чекання Кава, чай і знову шум Кіт, всміхання, регіт, хохіт Тиша, краплі, вітра спів Мрії, спогади, обійми Тумба, біль, мізинець, крик Знову регіт, руки, плечі Муркіт, ковдра,тепло, сон Капотіння, схід, світанок Вікно, промінь,світло, тінь Сон ще сходити не хоче Спогад залишився в нім
2019-03-30 14:53:54
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Vlad Hazda
Дуже гарно🔥(лише *світанок)
Відповісти
2019-03-30 16:47:08
1
Альона Франчук
@Vlad Hazda дякую)
Відповісти
2019-04-01 10:47:04
Подобається
Інші вірші поета
У світі повному фемінізму О вітре! Чай Диво
Інші поети
Josephine schultz
@josephine_schultz
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1348
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1353