Диво
Люди люблять фантазувати Вони люблять мріяти У хмарах літати Загадати бажання коли падають зорі Чи кинути монетку у море Потерти комусь носа на щастя Зо п'ять пелюсток в бузку шукати Збирають молоду конюшину В трамваї шукають квиточки щасливі Мрії загадують свічки задувши А як повезе то пальці загнувши Чекають своїх хвилини слави Бо хочуть піднятися вони на лаври І звідти побачити єдинорога, коника- горбунця, фею чи гнома І скільки б років тобі не було Чекаєш Діда Мороза ти все одно Під подушкою привіт Миколая Святого в якого ти навіть віри не маєш Але ж все чекаєш завжди чекаєш Як би ж то із неба диво впало Та чудо своє подарувало Паличку чарівну, скриньку зі скарбами, дзеркальне магічне чи Джина просто в лампі Ми любимо коли є надія Навіть мізерня тай геть божевільня Нам легше жити у щось дивне вірючи Та в погоні буденній мрії дитячі здійснювати.
2019-02-25 07:47:54
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Альона Франчук
щиро дякую 😘♥️
Відповісти
2019-03-19 19:52:04
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9085
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2428