Народний суд
Не милий суд, ні правий, ні безбожний,
немає суті в критиці людській,
вони говорять, що хочуть правди,
здіймають глас на нашій площі завжди.
А що є правдою на волі?
Мабуть, за неї треба зїсти пудів з двадцять солі,
й чи буде то єдина віра,
що вкриє голови всі людські?
І біс вселився в наш народ,
гвалтує він повітря нечестиво,
жадає доблесних він нагород,
за те,що слово викривить красиво.
Як має буть, і як не є -
творіння дивних дум людини,
доводячи правдиву правдоньку свою,
у запалі нагадує тварину.
І сонце світить дурно й бридко,
засліплює очей їх ясний зір,
з гріхом народжений потворний,
практично кожен живучий звір.
Не так трава росте на ганку,
зоря не бачила світанку,
нам треба терміново все змінить,
і правду світлу сотворить!
На критиці лежить критична маса,
не розібрать критерію, нема мети,
дорога ця запутана, це ясно,
знайди ти крила, вдягай на спину і лети.
Бо в купі дум великого народу,
розумного і ще більш розумніш,
дивись чого і зовсім втратиш розум,
і ранок стане вечора темніш.
2021-11-22 16:44:54
0
0