Е
EvGor
Я здесь, я с тобой. Как больно было, не знаю. Ведь на пределах когда-то давно . Происходило и с моими делами и с тоже моим же несчастливым концом. Слёзы молчали, текли реки вдали рыдали. Так сидел и я у двери, ожидая. Как не плыви за потоками стен. Все вокруг, молча, милосердно страдали, ведь тяжело встать с колен. Ушибы зияли, пал мертвой надеждой, а вдруг воскрешатся потери. Удалось лишь раз на всякий случай гостей приглашать. Высылаю тебе свой уют, замок мечт да иллюзий. Созерцаю вдаль, наслаждаться солнцем дано без оплаты, спасибо утратам. Теперь смеюсь, смеюсь громко,усердно трудиться смешно. Как прекрасна жизнь, не смотря на то, что "до" не везло. Прекрасна как жизнь, не смотря на всё "до".
2024-11-03 22:36:56
0
0
Інші вірші поета
+ Пройди Соль.. Буквально
Інші поети
Thomas Agud
@thomasagud
Воланд Дарсі
@nikita_rastorguev
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11542
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1982