Données de larmes
Devant mon ordinateur portable, je veille Il faut que je fasse le tri J'ai trop de données n'ayant plus servi Alors avec ma souris, je les glisse dans la corbeille Voilà trois heures que je n'entends plus son rire communiquant Si seulement nous pouvions vivre toutes les deux Voilà trois heures que j'erre, cherchant Un but dans la vie sans ses yeux Elle est mon soleil même dans les plus gros orages Qui me terrorisent Et même si elle voyait un oiseau sans plumage Elle trouverait une façon d'en rire Sa Majesté ne veut plus que l'on se voie Elle a été formelle sur ceci « Tu attendras les deux prochains mois Avant de revoir ton amie ! » Mais... Elle est plus que mon amie... Elle est la meilleure que j'ai pu avoir... Et si, dans ma tête, tout deviendrait noir Elle trouverait une façon d'en rire ! Devant mon ordinateur portable, je veille Il faut que je fasse le tri J'ai trop de données n'ayant plus servi Alors avec ma souris, je les glisse dans la corbeille Photos de Sa Majesté souriante Son époux royal à ses côtés royaux Deux mômes plutôt beaux Et une autre enfant décevante... Rabaissée depuis toute gamine Par Son Excellence la reine injuste de ce château de bois Sur les photos j'ai l'air d'avoir bonne mine Mais si l'on fouille dans les dossiers on voit la vraie moi La souris met toutes ces choses dans la corbeille qui avale tout Commandée par ma main agile Mille souvenirs, mille souvenirs, effacés de mes doigts habiles Réduits à l'état d'un pou ! Je ne veux que me souvenir d'elle ! Elle est la seule chose positive dans ma vie ! Mes larmes coulent sur le clavier de Son Altesse qui m'énerve ! Je ne veux plus que voir ma meilleure amie... Reste avec moi... Même, simplement en pensées... J'ai si peur de perdre le combat que je mène quotidiennement si tu es absente... Devant mon ordinateur portable, je veille Il faut que je fasse le tri J'ai trop de données n'ayant plus servi Alors avec ma souris, je les glisse dans la corbeille Adieu, l'enfant pathétique Adieu, le manque de confiance en soi Adieu, les larmes quotidiennes Adieu, les pensées négatives Adieu, Votre Altesse... Adieu. Adieu. Adieu. Au plaisir de ne pas vous revoir. Je n'ai besoin que d'elle pour aller mieux. Elle sait voir mes talents. Ma bonne humeur. Mes goûts musicaux. Tout. Nous nous connaissons par cœur. Et je n'ai besoin que de ça. Je ne pleurerai que des larmes de joie. Des larmes de joie. Des larmes de joie. Des larmes de joie. DES LARMES DE JOIE ! Mais comment se fait-il que je ressente de la tristesse ?
2020-11-02 16:26:58
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3714
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1940