Подруга

Elana

Эх, подруга, а давай как раньше Соберемся вместе, ужремся в усмерть. По душам с тобой, но без фальши И свободу подарим чувствам А ты помнишь, как в детском саде Мы играли с тобой в принцесс? Только принцев нам не хватало, Сокрушителей женских сердец. А ты помнишь моя подруга, Как я в Димку была влюблена? Как под окнами он хитрюга Наши с ним писал имена. А ты помнишь как в той общаге Димка с розами, лез в окно Он набрался мужества, сил, наснаги И дрожа мне вручал кольцо? Помнишь, Светку с тобой побили? Вот же сука, и как посмела? Как могла ведь тебя обидеть? Как бы снова ее отметелить? А помнишь, у меня на свадьбе Мы плясали с тобой что есть сил. Ты мне пела про полисадник. А сейчас мне и свет не мил. А ты помнишь свой день рождень Как в фонтане купались мы Я тебе подарила браслетик., Чтоб на память, из бирюзы Помнишь с Димкой вы под роддомом Запускали шары в окно, А теперь он не мной взволнован, На меня ему всё равно. Мне так больно, подруга, тошно? Ну а что с него взять, козел! Не пойму все, ну как так можно? Он к подруге моей ушел. И картина стоит пред глазами В моем ложе мой Димка и ты На нем тело твое обнаженно, На тебе браслет с бирюзы.

2018-04-02 10:05:32

11

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Сергей Тимкин

Та опять это лайкать?😂😂😂вроде пару недель назад это делал!😂😂😂

Відповісти

2018-03-22 13:19:17

1

Elana

@Сергей Тимкин Что старикашка, уже по второму кругу и лайкнуть Не можешь, это пенсия приближается 😂😂😂

Відповісти

2018-03-22 13:20:21

1

Сергей Тимкин

@Elana , было бы это через три недели...я бы его и не вспомнил😂😂😂и радовался бы

Відповісти

2018-03-22 13:21:37

Подобається

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

1681

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1122