Скоро я піду

Рыцарь Времени

Мені здається, скоро я піду Піду від тебе я на дуже довго. І слів тримати в тій душі не зможу я Слізьми вони забиті, може й кров'ю. Мені здається, сліз не бачиш ти Вони закриті в тій душі на віки Холонуть твої ніжнії вуста, Які ще вчора так хотіли літа. Мені здається, в серці пустота Відчуй ненависть, серцю тії бліки Твої, твої гарячії вуста... Хотіли поцілунків й трошки, трошки літа. Мені здається, я згорів в тобі Кохаючи тебе, не маю сили Сказати правду, що моя ти і це все Можливо дурість, тільки треба міру. Мені здається, бачити не хочеш Все з кожним днем ти відкидаєш думку Яку в душі тримаючи, кохала Забути, це є дія не з тяжких. Опанувавши тіло, мовою, так тихо ти сказала.. Пробач мене, та краще ти піди...

2018-07-14 14:28:16

Інші вірші поета

Без назви Рух життя Язык/мова В пошуках тебе

Інші поети

Вікторія

@viktoriya_kiselova

Eleanor Rigby

@ouvrir_son_coeur

Сандрін Iрріель

@sandrine_ukrainian

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

3448

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1337