Дій!
У твоєму місті знову пасмурна погода, розсіяні будні, не виспані години. Ти далі продовжуєш сидіти до півночі мріючи бути кимось. День за днем ти працюєш на нудній тобі роботі, слухаючи свого боса що ти ніхто. Ай правда, чого ти добився? У молодому віці ти прокурюєш легені цигарками, мрієш досвідом відомих тобі блогерів, пробуєш затвердити себе поміж людей та кохаєш тих, хто намагається тебе забути. Ти шукаєш своє щасття у страху та можливо у соромі, бажаєш миру в країні, а сам віддаєш свій голос іншим кандидатам. Закінчивши університет ти з гордістю Йдеш на роботу, щоб стати кимось для суспільства, знайти себе. Розчарування та біль можливо беруть гору, та ти все одно намагаєшся знайти грань -- бути особливим. Знаєш, таких як ти мільйони на цілому світі... Якщо зламають -- ти ніхто. Ніхто крім тебе не буде будувати тобі свободу, надію та шанс на щочь краще. Я би продовжував наводити приклад, говорити тобі що краще для тебе, та ти все одно будеш діяти так, як хочеш ти. Знаєш, думай головою та відчувай душею, все залежить від тебе самого. Дій!
2019-05-07 12:08:59
5
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5131
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4231