Дій!
У твоєму місті знову пасмурна погода, розсіяні будні, не виспані години. Ти далі продовжуєш сидіти до півночі мріючи бути кимось. День за днем ти працюєш на нудній тобі роботі, слухаючи свого боса що ти ніхто. Ай правда, чого ти добився? У молодому віці ти прокурюєш легені цигарками, мрієш досвідом відомих тобі блогерів, пробуєш затвердити себе поміж людей та кохаєш тих, хто намагається тебе забути. Ти шукаєш своє щасття у страху та можливо у соромі, бажаєш миру в країні, а сам віддаєш свій голос іншим кандидатам. Закінчивши університет ти з гордістю Йдеш на роботу, щоб стати кимось для суспільства, знайти себе. Розчарування та біль можливо беруть гору, та ти все одно намагаєшся знайти грань -- бути особливим. Знаєш, таких як ти мільйони на цілому світі... Якщо зламають -- ти ніхто. Ніхто крім тебе не буде будувати тобі свободу, надію та шанс на щочь краще. Я би продовжував наводити приклад, говорити тобі що краще для тебе, та ти все одно будеш діяти так, як хочеш ти. Знаєш, думай головою та відчувай душею, все залежить від тебе самого. Дій!
2019-05-07 12:08:59
5
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3298
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1524