Прохолода
Рыцарь Времени
Ось на вулиці вже почалася справжня зима   І на жаль, тебе поруч давно вже нема. Хоч у снах і думках ти завжди обіймаєш   Та всю правду моєї душі ти не знаєш. Коли в серці моєму холодна журба Я сумую, бо поруч тебе вже нема.   А я згадую часто, ті щирії очі,   Що кричали про почуття кожної ночі.   А я згадую часто, ті милії руки,   Які не завдАли мені жодної муки.   А я згадую часто, ті щирі обійми   В них не були страшні мені, будь-які війни.   На душі стільки слів й почуттів   Лише одна ти, почуть їх зуміла.   А за вікном, далі лютує зима   Твого тепла давно вже нема...
2018-04-30 10:30:21
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
breeze_
Дуже гарний вірш
Відповісти
2018-04-30 10:31:23
1
Рыцарь Времени
@breeze_ дякую, багато спогадів про нього 😞
Відповісти
2018-04-30 10:32:15
1
breeze_
@Рыцарь Времени Сумний, на жаль.
Відповісти
2018-04-30 10:32:55
1
Інші вірші поета
Для неї Язык/мова Пробач Дій!
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4113
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1531