Прохолода

Рыцарь Времени

Ось на вулиці вже почалася справжня зима І на жаль, тебе поруч давно вже нема. Хоч у снах і думках ти завжди обіймаєш Та всю правду моєї душі ти не знаєш. Коли в серці моєму холодна журба Я сумую, бо поруч тебе вже нема. А я згадую часто, ті щирії очі, Що кричали про почуття кожної ночі. А я згадую часто, ті милії руки, Які не завдАли мені жодної муки. А я згадую часто, ті щирі обійми В них не були страшні мені, будь-які війни. На душі стільки слів й почуттів Лише одна ти, почуть їх зуміла. А за вікном, далі лютує зима Твого тепла давно вже нема...

2018-04-30 10:30:21

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

breeze_

Дуже гарний вірш

Відповісти

2018-04-30 10:31:23

Рыцарь Времени

@breeze_ дякую, багато спогадів про нього 😞

Відповісти

2018-04-30 10:32:15

breeze_

@Рыцарь Времени Сумний, на жаль.

Відповісти

2018-04-30 10:32:55

Інші вірші поета

Дій! Без назви Спалах втрати Чи варто це?

Інші поети

Едрін

@sad_fox

Younis Sari

@younissari

Karlos Ortiz

@karlos_ortiz

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9184

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1978