Язык/мова

Рыцарь Времени

Этот новый стих я сделаю не столь обычным. Я в строках напишу, как я люблю! Подумавши, ви скажите, навіщо? Я вам скажу, что так уж я хочу. Я міцно скріплю дві потужні мови Уверен, понимаете меня? Любите свой язык, не забывая, что вы Живые люди, делать так нельзя! Я хочу показати суть вам в правді Можливо вірш зачепить вас, чи ні... Довольно споров, просто вы поймите Що ми із вами аж не вороги! Чи українець, може рускомовний? Или русский ты, люби свою страну. Давай забудемо ми про війну назавжди Уверен, братья мы на чей то стороне! Кохаймо неньку, любу Україну! Любите русских, братьев и сестер, Наверно скажите, что это пропаганда? Так ось, що скажу я в упор. Народ уже испачкан, не покорный За владу боремось, не так? Ми Йдем війною проти брата Коли земля страждає від росплати За умных, "годных" депутатов Политиков и прочие мандаты. Дістало. Може скажем хватить? Ви ж хочете кохання, да любви... Живемо з вами на одній, одній землі. Ми нищемо, грабуємо.. Для кого? Ведь для себя я уже понял, кто вы есть.. Це так красиво неньку не любити? Ми ж з вами не маленькі діти Які так хочуть ніжно ласки та обійм.

2018-10-01 08:47:55

8

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11395

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3874