Самотній човен
Нас хвилями відносило все далі
Кудись у невідому далечінь.
Ми знайти хотіли втрачені деталі,
Щоб мрію втілити із давніх сновидінь.
Ідея щастя здавалась нездійсненна
Та ми вірили, що досягнем мети.
Адже дорога завжди нескінченна,
Якщо стоїш на місці, боючись іти.
Ми не були безстрашні, проте знали
Попереду майбутнє, а не наші страхи.
І з перебитими крильми птахи літали,
І щастя серед бід шукали сіромахи.
Життя як річка, ти в ній самотній човен,
Що пливе в напрямку, який забажає сам
Та на кінцевій лишиться все, чим повен
Був човен, коли плив наперекір вітрам.
2020-05-10 20:01:32
5
0