Осіннє місто
Моє серце заполонила осінь,
Її яскраві кольори вражають душу
І абсолютно байдуже, що буде потім.
Я жити прямо зараз мушу.
Кружляє листя з вітром у танку,
Вперед невпинно рухаються люди.
Стоять дерева в столітньому парку,
Небачена краса панує всюди.
Єдине шкода - невблаганно плине час,
А встигнути нам треба ще немало.
Купа емоцій, вражень, відкритів для нас
Заздалегідь життя приготувало.
Проте з часом, знов поринаю з думками
В осіннього міста теплу атмосферу
Цей чарівний шепіт листя під ногами
Зводить з розуму створіння біосфери.
Так спокійно на серці стає та тихо,
Наче проблеми із листям опали разом
І в темний морок погрузилось лихо
І сонце завше світить за вікном.
Знову кидаю погляд на дерева у парку,
І насолоджуюсь пейзажем мимоволі.
Люблю таку погоду: нехмарну й нежарку
З вітерцем легким і сонячну доволі.
2020-01-20 00:00:52
4
0