Parallel universe

Anastasiia S

Якщо для мене завтра не настане, Я проживу своє сьогодні за майбутнє, Прощуся з тими, хто залишив рани, І за образивших мене, я помолюся. Прийму як подарунок зустріч з небом, Щоб вже нарешті віднайти тебе, В тобі мій спокій і моя потреба, Без тебе майже втратила себе. Для когось завтра точно не настане, Хтось є готовим до шляху, хтось ні, Хтось ще сьогодні наперед будує плани, Ще сподіваючись - реалізуються вони. Коли для тебе завтра не настало, І поділили нас безжалісно світи, Для мене воно теж байдужим стало, Було б потрібним, якби в ньому був і ти.

2023-10-22 17:30:53

2

0

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2390

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11892