Віра

Дана Язовських

Вір мені, як віриш, що сонце світить Вір у мене, як Бог у дитя Довіряй мені, не написані тобою вірші Завіряй, що ніколи не буду сама. Я тобі дам обітницю чесну, Що кохатиму, поки буду жива, Що не буде на світі чудесно Коли поруч зі мною, тебе нема. Скажи, що на всіх картинах Намальований образ мій, Що не знався інших в любові, Що немає старих гріхів. Я повірю кожному слову Збережу їх в скарбниці під серцем Та благаю не забувайся Я тебе не забуду, чесно.

2022-02-20 09:56:25

6

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Ivan Bondarchuk

Прекрасное произведение 👏👏👏

Відповісти

2022-02-20 11:26:08

Подобається

Дана Язовських

@Ivan Bondarchuk дякую 🙈💕

Відповісти

2022-02-20 11:30:56

Подобається

Дана Язовських

як гарно написали 😍💔

Відповісти

2022-02-20 11:31:22

Подобається

Схожі вірші

Всі

І сиділи, курили

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.

63

17

4181

Кохаю

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.

98

15

7506