МОЯ МАТУСЯ
ДІМАСТИЙ УКРАЇНЕЦЬ
У світі багато бездушних людей, Які ще змалку залишають дітей, При народженні в дитбудинку, Покидають маленьку кровинку. В мене найкраща у світі матуся, Я до неї завжди пригорнуся, Маму свою люблю я за все, Бо вона для мене понад усе. Дорогенька мила моя ненько! Дякую тобі за чуйне серденько, Спасибі за чудове виховання, За те, що полюбила без вагання. Пробач мене за недоспані ночі, І за твої бувало заплакані очі, В твоєму житті всяке бувало, Та перешкоди тебе не зламали. Я бажаю тобі мамо рідненька, Щоб здоров'я було міцненьке Усміхайся мамусю частенько, Тоді все в тебе буде гарненько.
2020-08-03 15:49:47
3
0
Інші вірші поета
ЛЮБЛЮ Я ВСЕ ПОДЯКА ВОЇНАМ АТО МОЛИТВА ЗА МАМУ ВІТАЮ МОЛОДЯТ
Інші поети
GannMorgana
@GannMorgana
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4310
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13023