МОЯ МАТУСЯ
ДІМАСТИЙ УКРАЇНЕЦЬ
У світі багато бездушних людей, Які ще змалку залишають дітей, При народженні в дитбудинку, Покидають маленьку кровинку. В мене найкраща у світі матуся, Я до неї завжди пригорнуся, Маму свою люблю я за все, Бо вона для мене понад усе. Дорогенька мила моя ненько! Дякую тобі за чуйне серденько, Спасибі за чудове виховання, За те, що полюбила без вагання. Пробач мене за недоспані ночі, І за твої бувало заплакані очі, В твоєму житті всяке бувало, Та перешкоди тебе не зламали. Я бажаю тобі мамо рідненька, Щоб здоров'я було міцненьке Усміхайся мамусю частенько, Тоді все в тебе буде гарненько.
2020-08-03 15:49:47
3
0
Інші вірші поета
СТРАШНІ НОВИНИ ПРЕКРАСНА НАДІЯ ПОЗИТИВНИЙ РАНОК ПОДЯКА ВОЇНАМ АТО
Інші поети
Marry Dead
@marry_dead
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
13942
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920