"Я граю в життя"

Честер Фінч

Я граю в життя, ніби кожен день останній.. Я граю в життя, але думаю про вічність.. Весь цей шлях пройти, залишитись не останнім. Бути у житті, комусь потрібним.. Вірити сім'ї, та не жити в злиднях.. Бачити лише радісні обличчя.. Все це у мені росте, віра в краще проросте.. Крізь бур'ян сумних подій, я побачу цвіт надій.. Я граю в життя, ніби знаю як тут грати.. Всіх я скрізь повчав.. Та мене треба повчати! Бачив я людей, що на очі вже не бачуть.. Та зрячих людей, які б краще і не бачили.. Слухав я поради, довіряв своєму брату. Бачив очі я сумні, у людей що посміхались.. Підіймав високі теми, та вже краще б промовчав.. Все жалівся я на все.. Бачив все лише лихе.. Та прийняв до себе все, що тривожило мене.. Ця помилка вже фатальна, душу мою розриває.. Та руйнує всередині, те що будував роки.. Я граю в життя, чи життя зі мною грає? На це відповіді я, досі і немаю..

2023-06-09 13:39:39

6

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Сніжана Ворон

Як же це чаріано і дуже близьке моїй душу💞

Відповісти

2023-06-12 06:16:50

2

Честер Фінч

@Сніжана Ворон Дякую велике❤️ завжди вам радий)

Відповісти

2023-06-12 06:21:26

1

Сніжана Ворон

@Честер Фінч приємно)

Відповісти

2023-06-12 06:24:37

2

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4022

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11523