"Сповідь Самітника"
Мені судилось мандрувати під зорями ночами.. Я все гадав, що можу все, але насправді сил немаю.. І тут кайдани у руках, вже і синці важкі отримав. За те що мав до світу я, невпевненість та зневіру.. Мені судилось сотню років мовчати у пустелі цій. Чи заслуговує на це? Так звісно, все я заслужив.. Я до людей не говорив, мовчання цінував щодня. А вже коли сказати мав. Вже закривалися вуста.. Не розумів я всіх хто поруч. Вважав чужими, були вони. Та вже коли потребував я допомоги. Вони і з радістю мені допомогли..
2023-01-31 17:58:10
4
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1657
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2360