"У вічному потоці мрій"
Честер Фінч
У вічному потоці мрій. Все будував я-мури кам'яні. Серед сильних вітрів. Я згадував щасливі дні.. У пошуку безмежних слів. Я руйнував-всі скелі із брехні. І згадував людей,яких нажаль я не зберіг.. У вічному потоці мрій. Я створював складні пастки. Своїх думок,переконань з якими жив,я всі роки..
2023-04-29 17:09:42
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сніжана Ворон
Яка краса, мені подобається😍❤️‍🔥
Відповісти
2023-05-02 07:21:50
1
Честер Фінч
@Сніжана Ворон Дякую)
Відповісти
2023-05-02 07:22:22
1
Інші вірші поета
"Все життя" "Любий читачу" Поема "Спогади про Джульєтту" "Бачив дивний сон"
Інші поети
Bohdana Chutora
@Bohdana_Chutora
Michael Mayrain
@Michael_Mayrain
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1976
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12127