"Пливемо у човні"

Честер Фінч

Пливемо, ми з тобою у човні. Світанки, сутінки, для нас лише існують! І вітер у морі, колихає локони твої.. Які мене так зачарують.. Я вірив у ангелів що в небі. Клонився до землі завжди.. Молився, щоб стати щасливим! І щастям моїм-стала ти! Писав пісні, творив ночами, та бачив сни яскраві. У них з тобою у човні. Пливемо ми, у світи далекі.. Де не знайти сумних облич.. Я вірю, що знайду такі краї! Ми там, жити почнемо! А не як зараз, виживати.. Та вірити панам, в маєтках золотих..

2023-06-06 00:40:31

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Ніжно

Відповісти

2023-06-06 04:54:15

Честер Фінч

@Н Ф Дякую

Відповісти

2023-06-06 09:02:53

Інші вірші поета

"Твій ніжний погляд" "Думи про головне" "Мандрівник" "Чарівні місця"

Інші поети

Minyunsu3

@Minyunsu3

Meriem Gsm

@meriem_gsm

NOVATOR

@petruha1307

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12338

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2161