"Enough of this suffering"

Честер Фінч

В небі зорі догоріли, і немає більше світла. Вічні пошуки натхнення у вітрах постійних.. У вітрах постійних.. Я сам собі вже довіряти перестав, тут скандали, там обвали, а там краще помовчав би.. На гірських шляхах блукав, все шукав, когось шукав. Там залишив я думки, поміж скал себе прийняв.. Enough of this suffering.. Suffering.. Довіряв Творцю, відкидав лиху я мову, і нехай життя пливе, залишусь самим собою! Бачу полум'я в очах у людей що вищі рангом, не забуду я пісні, що співала мати зранку.. Треба бути справжнім, щирим, навіть якщо через сотню барикад, нам прийдеться ще пройти.. Залиши позаду страх! Біль, та смуток відпусти.. Enough of this suffering.. Suffering..

2023-07-04 07:16:51

Інші вірші поета

"Дністер" "Milenium" Поема "Фатальна зустріч" "Живемо чи виживаємо?

Інші поети

Sumyat Swezin

@Sumyat_Swezin

Jason Fairhurst Wall

@forever_is_always_now

Juli Pencil

@Juli_Pencil

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1480

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1211