"Куди б не завели тебе дороги"
Куди б не завели тебе дороги, В яких далеких ти б не був краях, А рідні стежки, пам’ятають ноги, І рідні очі бачиш ти у снах. Яким би згодом ти не став дорослим, І скільки тобі не було б літ, До мами стежки бур’яном поросли, Допоки ти вивчав великий світ. Світ злий, жорстокий, без ілюзій. Нема у ньому, спокою в душі. Та вже коли, почуєш рідний голос. Тривоги всі, вже тануть, як той сніг.. Вітри холодні не страшні дитині, Коли руками мама обійме, В якій би не прийшов годині, Вона для тебе час, й слова знайде.
2023-08-14 21:22:00
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Дуже цінний вірш! 💖 Дякую тобі за нього🙏 Прийшла на думку одразу пісня Скрябіна "Мам"... Бережи себе та своїх, мій хороший!🙏🤗☀️
Відповісти
2023-08-16 13:45:17
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2426
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2784