"Чи знаєш ти, як пишуться вірші?"

Честер Фінч

Чи знаєш ти, як пишуться вірші? Як лиються дощем слова у рими? Зі спогадів, що ожили в душі, Й блукають десь надіями марними. Як завмирає, тремтячи, душа, Як будиться у пам’яті забуте… Й торкається пелюсткою вірша, Того, що вже ніколи не вернути! Як в грудях серце гупає чимдуж, Гарячу кров ганяючи по жилах. Як ніжним цвітом білих-білих руж Спаде віршем все те, що пережив я… Чи знаєш ти, як думи дістають? Думки про те, та і про інше. Про те, чого не повернути.. Про те, чого не буде більше..

2023-08-11 19:47:32

8

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Честер Фінч

@Aolla_Wanderlitt Дякую❤️

Відповісти

2023-08-11 20:21:40

Подобається

Lexa T Kuro

Дякую за цей вірш! Я вас розумію... Бо збрехати у рядок не можна... бо брехню чути... А вірші пише оголена душа, а не сухий розум. Так якось вважаю... Дякую, що Ви є! Дуже люблю Вашу творчість! 🙏🤗☀️

Відповісти

2023-08-12 08:18:33

1

Честер Фінч

@Lexa T Kuro І вам я сердечно вдячний, за ваші коментарі💙

Відповісти

2023-08-12 08:20:04

1

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1768

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1410