"Бувають хвилини спокою порожнього"

Честер Фінч

Бувають хвилини спокою порожнього. Без бурі, болю, журби. В безодню відправив, тривоги минуло. І це майбуття яке так хвилює.. Дрімають нарешті придушені болі. І серце уже не болить.. Здається що це лише сон.. Що я тут щасливий, немає тривог. І люди навколо щасливі.. Відкрив я для себе, стежку думок. Яка дарувала надію.. Надію на краще, у світі гнилому. І світ цей, змінитись повинен! Бувають хвилини спокою порожнього. Так шкода, що це лиш хвилини..

2023-06-19 17:19:23

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Lexa T Kuro

Без темряви, не було би світла. Якщо наші дні були би однаково прекрасні, то ми б їх не цінували... Бо такі люди. Ми ні цінуємо те, що маємо... Лише коли втрачаємо... Тому треба цінувати кожну мить - як смуток, так і радість. Це і ж життя! Дякую, цікавий вірш. Як завжди влучно і вчасно - є про що поміркувати.

Відповісти

2023-06-20 05:25:02

Інші вірші поета

"Говори мені" "Куди б не завели тебе дороги" "Втрачене кохання" "Місто"

Інші поети

Adian Rahaman

@Adian_Rahaman

Ruslana

@rock_ksolana

Ай

@bisovadivchina

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

4238

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3222