"Балада про Дитинство"

Честер Фінч

Я важко пам'ятаю дні минулі. Але роки дитинства, не забуду, коли радів, кожній хвилині проведеній у сім'ї. Не варто сумувати та скучати, про дні щасливі пройдені свої. Я завжди посміхаюсь, коли гортаю, сімейного альбома сторінки.. Пробач бабуля, що приходжу рідко, а ти мене любила більше всіх! Тепер лише у свято, я згадаю, чарівні дні з тобою, і роки.. Я пам'ятаю добре як сьогодні, лишили мене тобі, на виховання. Як бачиш, я людиною став, вже за якого, сором не знайти.. Пробач мене що голосно кричав, тоді коли твій розум давав збій. І вибач що, не обіймав.. Тоді у дні твої.. сумні.. Слова приємні щирі промовляв, лише коли малим я був.. А вже коли дорослим став, приємних слів, від себе не почув..

2023-05-23 10:18:12

1

0

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1976

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12127