Еринії
Душа в Аїда царстві за життя: Над нею насміявся Купідон, І Немезида зла без вороття Загнала душу у страшний полон. Три дочки ночі тішаться тепер, Пускають кігті у самії кості, І душу мою ніби лев роздер... Алекто - ти є дійсно символ злості! Однак же без сестер тут не пройти: Бо ж Тісіфона радить усіх вбити. Підняли спів тенори і альти, Що чути навіть з вишньої орбіти. Але що основне - Мегеро, люба! Від тебе заздрощі і гнів так душу рвуть, Що скоро, дуже скоро вріжу дуба, Аби забути врешті всю цю лють. О три богині! Нащо ви прийшлисьте? Убить мене? Та ж спосіб то тяжкий! Хоча я знаю, що ми відповісьте: Ти зламаний. Забутий. Вже вмерлий. 14/03/2024
2024-03-17 18:58:23
1
0
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3131
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5698