Сльозами з-під мокрих вій
Субстанція Ночі
Збирати щось вщент розбите На хвилях живого моря - Небачена досі ціль. По крихтах, уламках горя. З блискучих доріжок крові Стікалась в калюжі сіль. Губити себе у пазлах Численних чужих історій, Розбитих кусочків мрій, Міняти всі маски-ролі, Втрачати німі світанки Сльозами з-під мокрих вій. Палити тавром на людях Дзеркальним відливом літер "Жив."... Той звір, що гарчав у грудях, Той зір, що втрачав відтінки, І дощ, що невпинно лив...
2019-02-10 15:46:41
17
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Man Vi
Класно й гарно)))
Відповісти
2019-02-10 19:41:32
1
Субстанція Ночі
@Man Vi дякую☺️
Відповісти
2019-02-11 14:07:45
Подобається
Інші вірші поета
Сторони медалі Мегаполіс Ворог людства Я ж тобі допомогти хотів
Інші поети
Fantasy Queen
@clear_argent
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13066
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1970